Пам'ять! Хочу розповісти вам історію яку розповіла мені моя бабуся. Це історія про мого прадіда Івана Тихоновича Новичка. Він був звичайною людиною мав родину, улюблену роботу, працював водієм. Коли у 1941 році почалася війна мій прадідусь отримав повістку до воєнкомату і потрапив на фронт. На той час йому було 30 років. На війні мій прадідусь водив машину, підвозив снаряди на передову, допомагав витягати поранених з поля боя та відвозив їх до шпиталю. Весь цей час він знаходився під обстрілом , його машину неодноразово бомбували , але йому завжди щастило та він повертався неушкоджений . Мій прадідусь пройшов усю війну і закінчив її у 1945 році коли він брав Прагу. Ще один мій прадідусь Федір Іванович Журавльов теж воював. Під час війни він був танкістом. Коли радянська армія з боями відступала його танк підбили недалеко від Дніпропетровська під селом Голубівка. Мій прадідусь був тяжко поранений два осколки знаходилися у нього біля серця. Моя прабабуся Марія Архипівна знайшла його і сховала у себе у льоху. У період німецької окупації під страхом розстрілу вона ховала його і як могла лікувала. Рани прадідуся загоїлися, і при першій нагоді він пішов воювати. Але через 30 років у мирній час осколки дійшли до серця і мій прадідусь помер від цих поранень. Минули роки мої мама і тато пронесли пам'ять про моїх прадідусів, вони багато розповідали мені про них і я пишаюся ними. І ніколи не забуду того що вони зробили заради нас, нашого мирного майбутнього, бо доти доки буде жива пам'ять про них, про їхні подвиги і вчинки ми будемо цінувати мир.

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"