З самого малку мені було цікаво знати хто ж то да військовий на старому портреті, що висить у моєї прабабусі на стіні. І моя мама мені розповіла, що то фото мого прадідуся Лещинського Петра Івановича, який народився 7 травня 1919 року у бідній сільській сім'ї в селі Трудолюбівка Солонянського району Дніпропетровської області. До лав Радянської армії дідусь був призваний у 1939 року і був на військовій службі по 1946 рік. За ці роки йому довелося на фінській війні повоювати і пройти усю Велику Вітчизняну війну. Дідусь пройшов пів Європи відступаючи і маєже всю Європу, звільняючи її від німецько-фашистських загарбників. Службу він розпочав у ранзі рядового і закінчив у званні старшого лейтенанта , начальника дивізіона зв'язку 110 артелерійського пушечного полка 5 Ударної армії. Дідусь пройшов страшні бої за Сталінград, звільнення території Радянського Союзу, звільнення Варшави, Праги, взяття Берліну. За свій ратний труд Петро Іванович був нагороджений: "Орден ВВВ ІІ ступеня", "Орденом ВВВ І ступеня", "Орденом Червоної зірки", "медаллю "За отвагу", "За освобождение Варшаві", "За оборону Сталинграда", "За взяття Брлина", "За победу над Германией". Завершивши військову службу у 1946 році, дідусь повернувся до Дніпрпоетровська, де і працював на Придніпровській залізниці до 1979 року до самої смерті.Дідусь до будь-якої роботи відносився відповідально: героїчно воював і в мирний час чесно трудився-відпрацював більше 30 років на Придніпровській залізниці. Мені запам'яталася розповідь мого віктора Петровича, сина Петра Івановича, про випадок з фронтового життя мого прадідуся: Взимку 1942 року війська німецького маршала Паумоса під Сталінградом були оточені кільцем радянських військ. Щоб підтримати своїх вояк, німецьке командування вело постачання провізії та боєприпасів літаками. Радянські літаки постійно заважали німецьким вести постачання оточених німецьких військ. Одного разу німці організували масовий наліт над нашими військами, які оточили армію Паумоса, але німецьким літакам стали на заваді радянські аси. У небі розіграался битва. В цей час радянські війська внизу одержали попередження "Воздух", що означало небезпеку бомбаодування. На наших солдат німецькі бомбардувальники, не долетівши до німецьких окопів,с кинули вантаж, який не зірвався. Виявилося, що це був провіант для німецьких солдат - хліб і тушонка. І вже скоро армія Паумоса здалась у полон, а мій прадідусь був нагороджений медаллю "За оборону Сталинграда"

Страница солдата создана "Бессмертный Полк - Днепропетровск"