Мой дедушка - Мазниченко Владимир Дорофеевич, 1915 г.р., пожалуй, самый спортивный в нашей семье. Он прожил 90 лет, до старости бегал по парку и купался в проруби. Очень горжусь, что в нас течет его кровь! Радуюсь, глядя на сына и его спортивные успехи.

Во время войны работал в госпиталях, помогал восстанавливаться после ранений.

Вот, что пишет про него Львовский медицинский институт:

МАЗНІЧЕНКО Владімір Дорофєєвіч (21.12.1915, Ленінград, Росія) — завідувач курсу фізичного виховання при кафедрі військово-медичної підготовки (1946-49).

Закінчив загальнометодичний факультет Ленінградського інституту фізкультури (1937).

Працював: викладач фізкультури медичного інституту м. Архангельска (1937-41); інструктор із лікувальної фізкультури фронтових евакошпиталів (1941-46); викладач кафедри гімнастики Московського інституту фізкультури (1946); завідувач курсу фізичного виховання при кафедрі військово-медичної підготовки Львівського медичного інституту(1946-49). Подальша доля невідома.

Напрями наукових досліджень: покази і обмеження до застосування лікувальної фізкультури для реабілітації поранених у фронтових евакошпиталях, зокрема, при травмах, посттравматичному остеомієліті, ампутаціях нижніх кінцівок.

Долгое время дедушка работал на кафедре физкультуры в МГУ, а еще в Малаховке:

"С преобразованием Малаховского филиала Смоленского государственного института физической культуры в Московский областной государственный институт физической культуры в 1976 году, была выделена, как самостоятельная, кафедра теории и методики физической культуры. Ее первым заведующим стал кандидат педагогических наук, доцент Владимир Дорофеевич Мазниченко."

Дедушку очень любили его ученики, есть фото с памятной надписью от Третьяка.

В последние годы дедушка жил в Кузьминках, куда мы частенько приезжали и с удовольствием гостили. Он до конца своих дней был в здравом уме и доброй памяти, очень добрый и теплый человек.

Спасибо ему за все!!!