Велика Вітчизняна Війна - це кривава пляма для всього людства. Ці жахливі роки ніколи не залишаться в минулому. Безперервні битви вбивали тисячі людей і ще тисячі калічили. Хоч війна вже давно закінчилась, але її наслідки ще до сих пір живуть у серцях багатьох ветеранів. Багато людей загинуло, багато залишили своїх родичів на війні і залишились самотніми на залишок свого життя. В моїй сім’ї є людина яка приймала участь у Великій Вітчизняній Війні - це мій прадідусь Пономарьов Василь Васильович, 1927 року народження. Ще в віці 15 років він не маючи паспорта хотів піти на фронт. Не потрапивши на фронт, він пішов до партизанів. До кінця війни він всіляко допомагав партизанам: підносив снаряди до ракетної установки «Катюша» , та інколи стріляв з міномету. Хоч мій прадідусь і не брав Берлін, не зробив якийсь неймовірний вчинок, він все одно залишиться для мене героєм. Це велике щастя, що я можу поїхати і привітати його з Днем Перемоги. Виходячи з цього, я можу сказати, що мій прадідусь був непоганим артилеристом і робив все заради перемоги. Учень 10-Ф класу Малік Гліб