Народився 26 квітня 1926 року у Юрківці. В квітні 1944 року призваний до армії. Відразу відправили на фронт в Польщу під місто Познань. Служив в 47 гвардійському полку 9-ої військово-десантної дивізії. З Польщі бойовими діями йшли на Німеччину. Біля міста Дрезден форсували річку Ельба. Визволяв Чехословаччину, Угорщину. Нагороджений багатьма орденами та медалями. Серед них "За мужність", "За визволення Праги", "За перемогу у Великій Вітчизняній війні", "Захиснику Вітчизни" та ін. Після Перемоги до демобілізації проходив військову службу в Німеччині. З дружиною Яриною Андріївною народили і достойно виховали 9 дітей, має 22 внука, 26 правнуків. Помер 13 травня 2011 року.

Страшний 45, болючі слова
Як згадую їх душа завмира,
Дідусь мені часто розповідав,
Як він Батьківщину свою захищав.
Було це давно, ніде правди подіть
Він був молодий, зовсім юний, малий
Безвусим хлопчиськом, без зброї в руках
Не думав тоді, що йде смерть по п'ятах.
Він вижив, він зміг її подолать
Хоть кров він пролив, та що тут сказать
Він 9 дітей на світ породив
Мене ж він багато чому научив.
Навчив мене вірить, терпіти й чекать
І рідную мову свою поважать,
Не зраджувать віру, боротись за правду,
Вкраїну свою завжди захищать.
Хоч він і не поряд зараз із нами
Давно вже не має його серед нас.
Він в серці моєму, теплом зігріває
Віру в майбутнє і віру в нас.
Цей вірш я присвячую своєму дідусеві
Пухальському Федору Ананьовичу
автор: Пухальська Анастасія Володимирівна