Моя пробабуся Русакова Ольга Федорівна,народилась 01.09.1919 року . Коли розпочалась Велика Вітчизняна війна ,їй було 22 роки і вона гарно пам’ятає ці страшні часи.Сьогодні діти війни – це особливе покоління,вони останні свідки тих трагічних днів.Всі люди на той час жили віорю,вірою до перемоги.Коли пробабуся згадує у неї завжди сльози на очах, Но пули – слепли,ища тебя В том ореоле ярости и гнева, Бессильно падали,травинки теребя В ногах всевышнего,всевидящего неба.... після її розповіді про війну я зрозумів,що головна мрія всіх людей : « Тільки б не було війни,бо вона дуже багато принесла людям горя і вони живуть надіію кожен день. Мир во всьому Мирі!»