З твору: "Мій прадідусь, Михайло Федорович, вже помер. Але спогади, які він залишив про війну, збереглися в пам’яті моїх батьків і в моїй пам’яті. У дідуся багато нагород, одна з них орден Червоної Зірки. Отримав він орден під час розвідницького завдання. У вересні 1943-го року 36-а стрілецька дивізія, у складі якої воював мій прадід, рухаючись з боку Харкова, вийшла до Дніпра в районі Верхньодніпровська, де призупинився наступ. 25 вересня розвідники, а мій прадід був розвідником, отримали завдання взяти «язика». Перша спроба виявилася невдалою. На тому березі Дніпра натрапили на німців. Два розвідника було поранено і довелося терміново повертатися. Наступної ночі знову пішли в розвідку. На цей раз все вийшло. Коли йшли, далеко попереду побачили вогник. Пішли на нього. Це був будиночок, в якому німці щось святкували, і було дуже шумно. Прадідусь помітив, що по стежці в бік Дніпра йде німець в офіцерській формі. Не встиг він пройти мимо, як на нього навалилися розвідники, зв’язали і повели до човна. У полоненого були дві планшетки. На іншому березі розвідників чекала машина, щоб відвезти «язика» в штаб дивізії. Пізніше прадідусеві та його товаришам сказали, що вони взяли офіцера зв’язку. Завдяки отриманим даним від полоненого, почався наступ з форсування Дніпра. За виконання цього завдання прадіда нагородили орденом Червоної Зірки. У дивізійній газеті написали статтю під назвою «Молодий мисливець за «язиком». Коли я була маленька, прадідусь показував мені на спеціальній карті на тканині, де він воював. Карта називалася «Бойовий шлях дивізії». Прадід дуже дорожив картою, яка нагадувала йому про ті страшні воєнні роки, про товаришів, які загинули." http://school83.dnepredu.com/uk/site/vichna-pamyat-veteranam-v.html

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"