Моя прабабуся у віці сімнадцяти років потрапила до полону і була відправлена німецькими солдатами до Німеччини, у місто Прибах. Звали її Україна Марія Карпівна. Там вона довгих три роки працювала на заводі. Дуже тяжко було жити у невідомості, не знаючи, що буде завтра. Жили полонені у таборі. Годували їх овочевим супом, який називався баланда. Їм видавали хліб і іноді дозволяли зайти на кухню, щоб посолити його. Звільнили полонених (серед них була і бабуся) американські війська лише у 1945 році, коли скінчилася війна. Але не зважаючи на це повернулася Марія Карпівна додому лише у 1946 році.