Мій прадідусь Микола Дунай народився в 1925 році у Дніпропетровській області, в Синельниківському районі. Коли почалась Велика Вітчизняна війна, його сім’я жила у Дніпропетровську. В сім’ї було 8 дітей: 5 синів та 3 дочки, Микола був наймолодшим. Троє старших синів пішли на фронт. Олександр служив водієм, із військами звільняв Берлін, Анатолій загинув у селі Поповка під Сталінградом у 1942 році. Миколі ще не виповнилось 18 років, тому він допомагав працювати батькові. Вони обидва працювали в котельній. Напередодні війни та на її початку вони опалювали школу льотчиків, яка знаходилась у будівлі сучасної школи № 23, де я зараз навчаюсь. Під час війни вони з батьком опалювали головпоштамт. Коли в 1943 році звільнили Дніпропетровськ, Миколу призвали до армії. Він служив в полку артилерії білоруського фронту, визволяв територію Литви, брав участь у штурмі Кенігсберга. Був поранений, потрапив у полон, був на роботах у Польщі. Дідусь нагороджений медаллю “За відвагу” та іншими відзнаками. Після війни він 47 років працював водієм. Ось такий життєвий шлях мого дідуся. Я дуже пишаюся ним!!!

Страница солдата создана "Бессмертный Полк-Днепропетровск"